іній
ІНІЙ, інею, ч. Тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети; паморозь, наморозь. З чорної дірки [вікна] виходила сиза пара, осідаючи на віконниці інеєм (Мирний, IV, 1955, 193); Мороз береться, мабуть, дужче, бо вбрались в іній дерева (Забіла, У.. світ, 1960, 27); // перен. Про сивину. - Дарма що ото голова інеєм взялась,- додала Корніїха,- а на Центральній недавно так розбушувався, що дружинники й такого хотіли остригти (Гончар, Тронка, 1963, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | іній | інії |
Родовий | інею | ініїв |
Давальний | інієві, інію | ініям |
Знахідний | іній | інії |
Орудний | інеєм | ініями |
Місцевий | на/у інії | на/у ініях |
Кличний | інію | інії |