ґвалтовний
ГВАЛТОВНИЙ, а, е, розм., рідко. 1. Який сповіщав про небезпеку, кличе на допомогу. Притиснені туманом, моторошно кублилися по землі гвалтовні крики (Кач., II, 1958, 461); Гвалтовне бамкання попливло над Мирославом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385).
2. Швидкий, навальний, несподіваний. - Нам відмовив Аксак, мабуть, тому, що наша справа цивільна, а тут наїзд гвалтовний, грабіжництво та душогубство - карна справа (Тулуб, Людолови, II, 1957, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ґвалтовний | ґвалтовна | ґвалтовне | ґвалтовні |
Родовий | ґвалтовного | ґвалтовної | ґвалтовного | ґвалтовних |
Давальний | ґвалтовному | ґвалтовній | ґвалтовному | ґвалтовним |
Знахідний | ґвалтовний, ґвалтовного | ґвалтовну | ґвалтовне | ґвалтовні, ґвалтовних |
Орудний | ґвалтовним | ґвалтовною | ґвалтовним | ґвалтовними |
Місцевий | на/у ґвалтовному, ґвалтовнім | на/у ґвалтовній | на/у ґвалтовному, ґвалтовнім | на/у ґвалтовних |