ґроно
ГРОНО, а, с. Скупчення плодів або квітів на одній гілці; китиця. Він спинився біля куща і зірвав укрите синім пилом темне гроно винограду (Досв., Вибр., 1959, 431); Під вікнами Волиної квартири.. повісив свої грона бузок (Ю. Янов., II, 1954, 88); * Образно. І кличе синява жадана, І хоче гроно птиць ясне Догнати тінь аероплана (Рильський, І, 1956, 342); * У порівн. А кучері були, мов грона рясні (Л. Укр., І, 1951, 285).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґроно | ґрона |
Родовий | ґрона | ґрон |
Давальний | ґрону | ґронам |
Знахідний | ґроно | ґрона |
Орудний | ґроном | ґронами |
Місцевий | на/у ґроні | на/у ґронах |
Кличний | ґроно | ґрона |