ґрунт
ГРУНТ, у, ч. 1. Верхній шар земної кори, придатний для життя рослин. Є сторона - Гесперійською греки її прозивають, - Давня країна, прославлена військом та грунтом родючим (Зеров, Вибр., 1966, 236); Для утеплення чи для здешевлення хату будували, підкопавши грунт (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 148); // Верхній шар землі щодо його складу. Друге місце за площею серед грунтів Полісся належить болотяним, торфово-болотяним грунтам та торфовищам (Нариси про природу.., 1955, 224); Менші врожаї вона [яра пшениця] дає на піщаних і супіщаних грунтах Полісся (Колг. Укр., 2, 1958, 15).
2. Морське, річкове і т. ін. дно. Підводний човен лежав на грунті (Трубл., II, 1955, 316).
3. заст. Земельний наділ. Послужив він рік, а на другий уже грунт і хату купив (Мирний, II, 1954, 39); Коли б вона, Катерина, мала свій родючий грунт, то шанувала б його і пестила (Чорн., Визвол. земля, 1950, 37); * У порівн. Без батьків, як без грунту, без дітей, як без крил (Мур., Бук. повість, 1959, 294); // Двір з усіма прилеглими будівлями, угіддями. У тій балці, на крутому косогорі, неначе притулилось зелене гніздо з високих верб. То був грунт.. Івана Михалчевського (Н.-Лев., II, 1956, 125).
4. перен. Те, що становить основу чого-небудь, є вихідним матеріалом для створення, виникнення чогось. Дружба народів - грунт, на якому росте й квітне радянська поезія (Рад. літ-во, 10, 1949, 10); Партійність і народність є тим грунтом, на якому формувалось і зростало соціалістичне мистецтво (Мист., 1, 1966, 4).
@ Готувати (підготувати, підготовляти, підготовити і т. ін.) грунт - вести підготовку для здійснення чого-небудь. Данило обережно готував грунт до переговорів з папою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 578); Мати під ногами (під собою) грунт: а) почувати себе впевнено в чому-небудь. Може, на той рік пощастить мені зібрати більше матеріалу і тоді матиму міцніший грунт під ногами (Коцюб., III, 1956, 400); б) бути обгрунтованим, виправданим. Задерикуватість та зухвалість багатомаєтних галицьких бояр мали під собою грунт (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 71); На грунті чого - через що, внаслідок чого; на основі чого. Цілий ряд віршів-пісень Платона Воронька виріс безпосередньо на грунті народної пісні (Рильський, III, 1956, 71); Не втрачати грунту [під ногами] - не втрачати зв'язку з реальністю. Це добре, коли людина вміє отак мріяти, - не втрачаючи грунту під ногами... (Руд., Вітер.., 1958, 259).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґрунт | ґрунти |
Родовий | ґрунту | ґрунтів |
Давальний | ґрунтові, ґрунту | ґрунтам |
Знахідний | ґрунт | ґрунти |
Орудний | ґрунтом | ґрунтами |
Місцевий | на/у ґрунті | на/у ґрунтах |
Кличний | ґрунте | ґрунти |