ґрунтування
ГРУНТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. грунтувати і грунтуватися. Прикладом грунтування своєї художньої мови переважно на рідних говіркових засадах є творчість буковинця гуцула Йосифа Юрія Федьковича (Пит. походж. укр. мови, 1956, 27); Досі і в нашій країні, і за кордоном, перш ніж нанести на метал емаль, його піддають так званому грунтуванню (Веч. Київ, 6.IV 1961, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґрунтування | ґрунтування |
Родовий | ґрунтування | ґрунтувань |
Давальний | ґрунтуванню | ґрунтуванням |
Знахідний | ґрунтування | ґрунтування |
Орудний | ґрунтуванням | ґрунтуваннями |
Місцевий | на/у ґрунтуванні | на/у ґрунтуваннях |
Кличний | ґрунтування | ґрунтування |