залізничник
ЗАЛІЗНИЧНИК, а, ч. Людина, що працює на залізниці, на залізничному транспорті. Залізничник пішов до вокзалу (Сміл., Сашко, 1954, 87); Порожньо на засніженому пероні. Лише поодинокі постаті залізничників з ліхтарями в руках, як тіні, мовчки снували по коліях та біля класних вагонів (Головко, II, 1957, 439).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | залізничник | залізничники |
Родовий | залізничника | залізничників |
Давальний | залізничникові, залізничнику | залізничникам |
Знахідний | залізничника | залізничників |
Орудний | залізничником | залізничниками |
Місцевий | на/у залізничнику, залізничникові | на/у залізничниках |
Кличний | залізничнику | залізничники |