ув'язнути
УВ'ЯЗНУТИ, ну, неш; мин. ч. ув'яз, ла, ло і ув'язнув, нула, нуло; док., розм. Пристати, причепитися до кого-небудь, набридаючи, не лишаючи в спокої. - Чого ти лізеш до мене? Чого ти [Горпина] ув'язла? - гримів Яків (Мирний, І, 1954, 209); // Попрямувати за ким-небудь, невідступно супроводжуючи, переслідуючи. Біжимо серед шляху, немов тікаємо, а зверху за нами ув'яз блискучий клубок, гониться, через нетрі спотикається (Вас., І, 1959, 187); // Мимоволі виринувши в пам'яті, не зникати (про нав'язливу мелодію, думку і т. ін.). З самого рання ув'яз до мене мотив якоїсь пісні (Вас., І, 1959, 248).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ув'язну | ув'язнемо |
2 особа | ув'язнеш | ув'язнете |
3 особа | ув'язне | ув'язнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ув'язнув | ув'язнули |
Жіночий рід | ув'язнула | |
Середній рід | ув'язнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ув'язнімо | |
2 особа | ув'язни | ув'язніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ув'язнувши |