брова
БРОВА, и, ж.; мн. брови, брів. Дугаста смужка волосся над очною ямкою. Михайло.. низько насува чорну шапку на чорні брови (Вовчок, І, 1955, 380); Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима (Мирний, II, 1954, 34); Очі пильні, блищать з-під густих розльотистит брів (Кучер, Зол. руки, 1948, 226).
@ [І] бровою не веде (не моргне, не здвигне і т. ін. );
Хоч би бровою моргнув хто - байдуже комусь, не звертає ніякої уваги хтось. Говоримо було із мамою та згадуємо [Катрю], - батько слухає, - бровою не здвигне... (Вовчок, І, 1955, 232).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брова | брови |
Родовий | брови | брів |
Давальний | брові | бровам |
Знахідний | брову | брови |
Орудний | бровою | бровами |
Місцевий | на/у брові | на/у бровах |
Кличний | брово | брови |