надісь
НАДІСЬ, НАДІЙСЬ, вставн. сл., розм., заст. Уживається для підсилення достовірності висловленого у знач. мабуть, певно, можливо. - Йди сам додому цею стежкою, а я піду іншою, бо вже наші стежки, надісь, розійшлись навіки, як туман по лісі (Н.-Лев., III, 1956, 341); - Випий, Мотре, для порядку. - Залий мужицьку біду, - обізвався Якубенко. - її, надійсь, і морем-океаном не заллєш, - махнув рукою Волошин (Стельмах, Хліб.., 1959, 34).