насиджений
НАСИДЖЕНИЙ, а, с . 1. Дієпр. пас. мин. ч. до насидіти. Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (Н.-Лев., IV, 1956, 305); // у знач. прикм. Вони схоплювалися з своїх насиджених снопів, обтрушували спідниці, притупували ногами, гріючи їх (Кучер, Прощай.., 1957, 150).
@ Насиджене гніздо (кубло) - житло, місце, де хтось прожив тривалий час. Передавши справи новому лісничому, Архип Спиридонович покинув насиджене кубло (Рибак, Час.., 1960, 124); Насиджене місце (містечко) - місце проживання або місце роботи, до якого звикли, посідаючи його протягом тривалого часу. Ба гаті купці, лихварі покидали насиджені .місця, переселялися з Покуття на Поділля (Гжицький, Опришки, 1962, 235); Іванові неохота кидати насиджене містечко, де перепадає фураж або жива копійка! (Рудь, Гомін.., 1959, 40).
2. у знач. прикм. Те саме, що пересиджений. Євдокія Марківна звелася з призьби, потерла долонею насиджену ногу.., стомленою ходою пішла до хати (Оров., Зел. повінь, 1961, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | насиджений | насиджена | насиджене | насиджені |
Родовий | насидженого | насидженої | насидженого | насиджених |
Давальний | насидженому | насидженій | насидженому | насидженим |
Знахідний | насиджений, насидженого | насиджену | насиджене | насиджені, насиджених |
Орудний | насидженим | насидженою | насидженим | насидженими |
Місцевий | на/у насидженому, насидженім | на/у насидженій | на/у насидженому, насидженім | на/у насиджених |