розбіжний
РОЗБІЖНИЙ, а, е. 1. Який розбігається (у 3 знач.) звідкись, від чого-небудь у різні боки. Будь-яке судно, пливучи, створює систему поперечних і розбіжних хвиль (Веч. Київ, 4.ХІІ 1968, 4).
2. Суперечливий, несумісний змістом. Як важко розбіжні думки поєднати! (Перв., II, 1958, 393); За кілька днів комсомольці наткнулися ще на один документ, за яким приблизно можна було визначити нафтовий район. Але відомості були далеко не повні, розбіжні (Донч., II, 1956, 20).
3. Неоднаковий, різний. Будь же [Діана] велика, прославлена Під іменами розбіжними (Зеров, Вибр., 1966, 206).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розбіжний | розбіжна | розбіжне | розбіжні |
Родовий | розбіжного | розбіжної | розбіжного | розбіжних |
Давальний | розбіжному | розбіжній | розбіжному | розбіжним |
Знахідний | розбіжний, розбіжного | розбіжну | розбіжне | розбіжні, розбіжних |
Орудний | розбіжним | розбіжною | розбіжним | розбіжними |
Місцевий | на/у розбіжному, розбіжнім | на/у розбіжній | на/у розбіжному, розбіжнім | на/у розбіжних |