інтелігенція
ІНТЕЛІГЕНЦІЯ, ї, ж. 1. збірн. Люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури. - На бенкеті була вся наша інтелігенція (Н.-Лев., IV, 1956, 114); Ми маємо на меті видати літературний збірник.., в якому хотілось би помістити.. твори переважно з життя сучасної інтелігенції (Коцюб., III, 1956, 239); Теперішня радянська інтелігенція вийшла з рядів робітничого класу і селянства (Ком. Укр., 2, 1962, 12).
2. заст. Інтелігентність. Він не вирізняється нічим із юрби селян, .. і на перший погляд не виявляє інтелігенції (Фр., III, 1950, 208); Особа Франка особливо імпонувала мені своєю високою інтелігенцією (Сам., II, 1958, 395).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інтелігенція | інтелігенції |
Родовий | інтелігенції | інтелігенцій |
Давальний | інтелігенції | інтелігенціям |
Знахідний | інтелігенцію | інтелігенції |
Орудний | інтелігенцією | інтелігенціями |
Місцевий | на/у інтелігенції | на/у інтелігенціях |
Кличний | інтелігенціє | інтелігенції |