істотний
ІСТОТНИЙ, а, е. 1. Який становить суть або стосується суті чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий. Проблема подолання істотних відмінностей між містом і селом постала перед нами як одне з невідкладних завдань (Ком. Укр., 12, 1959, 32); Істотною ознакою предмета називається та ознака, яка відбиває корінну, найбільш важливу властивість предмета (Логіка, 1953, 19); Наші критики і літературознавці у великому боргу перед літературою, істотні елементи якої - стиль, форма, мова - залишаються поза їх увагою (Рильський, III, 1956, 72).
2. заст. Дійсний, реальний, справжній. На обличчя істотний Степан, але не він (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | істотний | істотна | істотне | істотні |
Родовий | істотного | істотної | істотного | істотних |
Давальний | істотному | істотній | істотному | істотним |
Знахідний | істотний, істотного | істотну | істотне | істотні, істотних |
Орудний | істотним | істотною | істотним | істотними |
Місцевий | на/у істотному, істотнім | на/у істотній | на/у істотному, істотнім | на/у істотних |