аркан
АРКАН, а, ч. 1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин. Василь на аркані вів жеребця до Псла (Мирний, IV, 1955, 193); Влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалився на землю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140); * Образно. Твій край татарським стиснуто арканом. Ординські коні стоптують твій край (Бажан, Роки, 1957, 227).
2. Гуцульський чоловічий танок. Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан, вихровий танець карпатських богатирів (Жур., Опов., 1956, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аркан | аркани |
Родовий | аркана | арканів |
Давальний | арканові, аркану | арканам |
Знахідний | аркан | аркани |
Орудний | арканом | арканами |
Місцевий | на/у аркані | на/у арканах |
Кличний | аркане | аркани |
аркана
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аркана | аркани |
Родовий | аркани | аркан |
Давальний | аркані | арканам |
Знахідний | аркану | аркани |
Орудний | арканою | арканами |
Місцевий | на/у аркані | на/у арканах |
Кличний | аркано | аркани |