бадьоро
БАДЬОРО. Присл. до бадьорий. Дарка співала.. так бадьоро, голосно, завзято (Л. Укр., III, 1952, 660); Усім нам ця прогулянка була приємна, почували ми себе бадьоро (Трубл., III, 1956, 404); * Образно. Свіжий сніжок.. бадьоро рипів під ногами (Добр., Очак. розмир, 1965, 205); // у знач. присудк. сл. Про наявність бадьорого настрою. Рушаю далі - тепер бадьоріше. Тепер є певність. Я скоро побачу панну Анелю (Коцюб., II, 1955, 267).