баранячий
БАРАНЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до баран 1, 2. На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Стор., І, 1957, 397); - Але я.. ще раз помажу тобі очі баранячим лоєм (Донч., І, 1956, 137); // Зробл. з хутра барана. Мефодій тут же скинув свою напівоблізлу баранячу шапку (Гончар, Таврія.., 1957, 345); // Приготовлений з баранини. Баранячі котлети.
2. Такий, як у барана. Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього п'яними баранячими очима (Козл., Сонце., 1957, 44).
@ У баранячий ріг зігнути (скрутити) - примусити кого-небудь бути сумирним, покірним. - А що може вдіяти Нехльода, коли ми всі згуртуємось. - Доки згуртуємось, то він тебе в баранячий ріг зігне (Шиян, Баланда, 1957, 117); [Бобочка:] Дама з таким характером в одну мить скрутить вас у баранячий ріг (Собко, П'єси, 1958, 356).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | баранячий | бараняча | бараняче | баранячі |
Родовий | баранячого | баранячої | баранячого | баранячих |
Давальний | баранячому | баранячій | баранячому | баранячим |
Знахідний | баранячий, баранячого | баранячу | бараняче | баранячі, баранячих |
Орудний | баранячим | баранячою | баранячим | баранячими |
Місцевий | на/у баранячому, баранячім | на/у баранячій | на/у баранячому, баранячім | на/у баранячих |