барва
БАРВА, и, ж. 1. Колір, забарвлення (в 2 знач.). В глибині затоки долі кам'яною стіною ревів водопад, мов живий срібний стовп, граючи до сонця всіма барвами веселки (Фр., VI, 1951, 25); Вся вона [гора] вкрита густим-прегустим сосновим лісом, що своєю темною барвою так одрізняється од ясно-золотистого бука (Коцюб., III, 1956, 139); Їхні обличчя лисніли від поту, кольором зливаючись із барвою сорочок (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 113); * Образно. Заіскрилося всіма барвами народне мистецтво, вдарили ключем з гущі народної таланти (Цюпа, Україна.., 1960, 267).
2. перен. Характер, тон, колорит, манера, відтінок викладу, виконання. Я згадую хоч не самі слова, то барву їх (Л. Укр., III, 1952, 742); // перев. мн. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва. Романтична піднесеність та інтенсивність художніх барв потрібні нашій поезії так само, як реалістична правдивість і конкретність зображення (Про багатство л-ри, 1959, 157).
3. рідко. Те саме, що фарба. Якби я всіли [всіма] барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом (Л. Укр., І, 1951, 258). @ Згущувати (згущати) барви див. згущувати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | барва | барви |
Родовий | барви | барв |
Давальний | барві | барвам |
Знахідний | барву | барви |
Орудний | барвою | барвами |
Місцевий | на/у барві | на/у барвах |
Кличний | барво | барви |
барвити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | барвлю | барвимо |
2 особа | барвиш | барвите |
3 особа | барвить | барвлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | барвитиму | барвитимемо |
2 особа | барвитимеш | барвитимете |
3 особа | барвитиме | барвитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | барвив | барвили |
Жіночий рід | барвила | |
Середній рід | барвило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | барвімо | |
2 особа | барви | барвіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | барвлячи | |
Минулий час | барвивши |