бай
БАЙ1, я, ч. У дореволюційній Середній Азії - багач, великий землевласник або скотар, лихвар. Бай друзів наскликав, Тож випить є потреба (Шпорта, Вибр., 1958, 516).
БАЙ2, невідм., дат., рідко. Спати; спи; // Приспів у дитячих колискових піснях. Йди, мисливцю лютий, Баюньки, бай, Зайця-побігайця Не бий, не стріляй! (Мал., І, 1956, 361).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бай | баї |
Родовий | бая | баїв |
Давальний | баєві, баю | баям |
Знахідний | бая | баїв |
Орудний | баєм | баями |
Місцевий | на/у баї | на/у баях |
Кличний | баю | баї |