безпорадний
БЕЗПОРАДНИЙ, а, е. Неспроможний своїми силами справитися з чим-небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний. Він почуває себе таким кволим, таким безпорадним, розбитим (Коцюб., І, 1955, 218); І от вона стояла одна серед лісу, замерзла, безпорадна, і плакала, не знаючи, що робити (Коз., Сальвія, 1959, 219); // Який виражає безпомічність. Вигляд у неї [Віри] був розгублений і безпорадний (Руд., Вітер.., 1958, 402); // перен. Недосконалий, недовершений (про художній твір). Не можна миритися більше з творами, написаними наспіх, на основі поверхових спостережень над життям, з творами художньо безпорадними, сірими (Рад. літ-во, 5, 1957, 11).
@ Безпорадне становище - становище, з якого немає виходу; безвихідне становище. Становище дівчини було безпорадне (Ільч., Серце жде, 1939, 387).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безпорадний | безпорадна | безпорадне | безпорадні |
Родовий | безпорадного | безпорадної | безпорадного | безпорадних |
Давальний | безпорадному | безпорадній | безпорадному | безпорадним |
Знахідний | безпорадний, безпорадного | безпорадну | безпорадне | безпорадні, безпорадних |
Орудний | безпорадним | безпорадною | безпорадним | безпорадними |
Місцевий | на/у безпорадному, безпораднім | на/у безпорадній | на/у безпорадному, безпораднім | на/у безпорадних |