безрадісний
БЕЗРАДІСНИЙ, а, е. Позбавлений радості; сумний. Якби не було в їх надії, що тією роботою осягнуть вони мету бажану, було б життя їм безрадісне (Гр., І, 1963, 377); У багатьох творах Манжура показав тяжке становище трудящої жінки - дівчат-наймичок, матерів у експлуататорському суспільстві, безрадісну долю дітей-сиріт (Іст. укр. літ.. І, 1954, 478); // Який не викликає радості; похмурий, невеселий. Заграло та й ущухло Червоне море, висохло, й осталась безрадісна пустиня після нього (Л. Укр., І, 1951, 257); - Скажіть, Оленчук, чим вас привабив цей суворий безрадісний край? (Гончар, Таврія.., 1957, 350).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безрадісний | безрадісна | безрадісне | безрадісні |
Родовий | безрадісного | безрадісної | безрадісного | безрадісних |
Давальний | безрадісному | безрадісній | безрадісному | безрадісним |
Знахідний | безрадісний, безрадісного | безрадісну | безрадісне | безрадісні, безрадісних |
Орудний | безрадісним | безрадісною | безрадісним | безрадісними |
Місцевий | на/у безрадісному, безрадіснім | на/у безрадісній | на/у безрадісному, безрадіснім | на/у безрадісних |