безсмертник
БЕЗСМЕРТНИК, а, ч. Народна назва рослин із сухими квітками, переважно безсмертків і тмину. На покутті стояли образи в срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками (Мирний, II, 1954, 232); Над їхнім [бійців] прахом зацвіта ромен, Безсмертник бронзовий розплющив кругле око (Мал., II, 1956, 245).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безсмертник | безсмертники |
Родовий | безсмертника | безсмертників |
Давальний | безсмертникові, безсмертнику | безсмертникам |
Знахідний | безсмертник | безсмертники |
Орудний | безсмертником | безсмертниками |
Місцевий | на/у безсмертнику | на/у безсмертниках |
Кличний | безсмертнику | безсмертники |