безтурботний
БЕЗТУРБОТНИЙ, а, е. 1. Який байдуже, спокійно ставиться до труднощів життя, не журиться ними. Він засинає, міцно заколисаний мріями і снами, безтурботний і щасливий (Грим., Син.., 1950, 25); // Вільний від турбот. Перед нею проходило її сите, безтурботне життя (Мик., II, 1957, 295); // Який виражає безтурботність. Діти бавляться у дворах, сповнюючи чисте весняне повітря безтурботним галасом та вереском (Ткач, Плем'я.., 1961, 122).
2. Те саме, що недбалий. Сільськогосподарські органи.. повинні рішуче покінчити з практикою безтурботного ставлення до насінництва в колгоспах (Колг. Укр., 2, 1957, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безтурботний | безтурботна | безтурботне | безтурботні |
Родовий | безтурботного | безтурботної | безтурботного | безтурботних |
Давальний | безтурботному | безтурботній | безтурботному | безтурботним |
Знахідний | безтурботний, безтурботного | безтурботну | безтурботне | безтурботні, безтурботних |
Орудний | безтурботним | безтурботною | безтурботним | безтурботними |
Місцевий | на/у безтурботному, безтурботнім | на/у безтурботній | на/у безтурботному, безтурботнім | на/у безтурботних |