безформний
БЕЗФОРМНИЙ, а, е. 1. Який не має певної форми, чітких обрисів. А поміж величезними.. деревами головної алеї звисала рання мряка великими безформними шматами (Коб., І, 1956, 332); Друга група [речовин] - це тіла аморфні, або безформні (Наука.., 9, 1956, 5); // Неясний, невиразний. У грудях [Івана] повзла невиразна, безформна невдоволеність (Коцюб., I, 1955, 407).
2. лінгв. Неоформлений, який не має у своїй будові показників певних граматичних категорій. З повнозначними частинами мови змикаються також безформні, незмінні слова, що служать у реченні для виявлення присудковості (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 295).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безформний | безформна | безформне | безформні |
Родовий | безформного | безформної | безформного | безформних |
Давальний | безформному | безформній | безформному | безформним |
Знахідний | безформний, безформного | безформну | безформне | безформні, безформних |
Орудний | безформним | безформною | безформним | безформними |
Місцевий | на/у безформному, безформнім | на/у безформній | на/у безформному, безформнім | на/у безформних |