безчестя
БЕЗЧЕСТЯ, я, с. 1. Те, що завдає неслави; ганьба. - Не принесу нікому безчестя, не зав'яжу чужого віку, ..не піду ні за кого (Кв.-Осн., II, 1956, 466); - Я вас урятував від безчестя, а ви... (Гончар, Таврія.., 1957, 389).
2. заст. Грошова винагорода за образу чиновної особи, яку ображений міг стягнути з свого кривдника. - Погашу світло, вилазьте тоді помацки з хати, мов злодії; і безчестя вам не заплачу і всюди розказуватиму (Кв.-Осн., II, 1956, 300).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безчестя | |
Родовий | безчестя | |
Давальний | безчестю | |
Знахідний | безчестя | |
Орудний | безчестям | |
Місцевий | на/у безчесті | |
Кличний | безчестя |