блаженний
БЛАЖЕННИЙ, а, е. Дуже щасливий. Де згода в сімействі, Де мир і тишина. Щасливі там люди. Блаженна сторона (Пісні та романси.., II, 1956, 8); Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить (Фр., XI, 1952, 278); Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко (Тич., І, 1957, 69); // Пройнятий щастям, радістю; який виражає щастя, радість. Наталя намагалася нахмуритися сердито, та лице її мимохіть прояснялося тихою, блаженною усмішкою (Вас., II, 1959, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | блаженний | блаженна | блаженне | блаженні |
Родовий | блаженного | блаженної | блаженного | блаженних |
Давальний | блаженному | блаженній | блаженному | блаженним |
Знахідний | блаженний, блаженного | блаженну | блаженне | блаженні, блаженних |
Орудний | блаженним | блаженною | блаженним | блаженними |
Місцевий | на/у блаженному, блаженнім | на/у блаженній | на/у блаженному, блаженнім | на/у блаженних |