броня
БРОНЯ, броні, ж, 1. заст. Металевий одяг для захисту тулуба воїна. Вже зібрався Олег віщий На вражу недолю, Їде конем білогривим По чистому полю. Блищить броня цареградська, Шелом аж палає (Рудан., Тв., 1956, 209); Вони схилились у земнім поклоні Московським далям, рідній стороні, І, брязнувши кружальцями броні. Звелися рвучко й скочили на коні (Бажан, Роки, 1957. 230); * У порівн. А кінь.. як намальований: шерсть на йому блищить, як броня (Стор., І, 1957, 94); // Зброя. У той день, як нам рушать, подарував він свого коня і роздав броню: кому шаблю, кому пістолі, кому гвинтівку (Стор., І, 1957, 178); До броні! Настала година слушна За рідний край стать в обороні (Стар., Поет. тв., 1958, 39).
2. Захисне облицювання із сталевих плит на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін. Вони бронепоїзди обшивали корабельною бронею (Кучер, Чорноморці, 1956, 144); Де бронею танки в просторах гриміли, комбайни в житах попливуть (Сос., Вірші, 1954, 57); // Броньовані бойові машини. Вони чекали тієї хвилини, коли, сівши на броню, ринуться в прорив (Ю. Янов.. Мир, 1956, 202).
3. тільки броня. Закріплення когось або чогось за ким-, чим-небудь; документ на це закріплення. - Всю війну я провів у Казахстані.. З бронею в кишені просиджую штани у заводській лабораторії (Рибак, Час.., 1960. 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | броня | броні |
Родовий | броні | бронь |
Давальний | броні | броням |
Знахідний | броню | броні |
Орудний | бронею | бронями |
Місцевий | на/у броні | на/у бронях |
Кличний | броне | броні |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | броня | броні |
Родовий | броні | броней |
Давальний | броні | броням |
Знахідний | броню | броні |
Орудний | бронею | бронями |
Місцевий | на/у броні | на/у бронях |
Кличний | броне | броні |