бузковий
БУЗКОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до бузок. Добре йому впали у пам'яті.. І той вечір весни молодої, і навіть та квіточка бузкова (Вовчок, І, 1955, 148); Сидить Ольга на лавочці під бузковим кущем (Шиян, Гроза.., 1956, 677).
2. Такого кольору, як квіти бузку; ясно-ліловий. Горять, міняться на очах сині, зелені, бузкові, оранжеві й бурштинові легкі осяйні хмарини (Коз., Сальвія, 1959, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бузковий | бузкова | бузкове | бузкові |
Родовий | бузкового | бузкової | бузкового | бузкових |
Давальний | бузковому | бузковій | бузковому | бузковим |
Знахідний | бузковий, бузкового | бузкову | бузкове | бузкові, бузкових |
Орудний | бузковим | бузковою | бузковим | бузковими |
Місцевий | на/у бузковому, бузковім | на/у бузковій | на/у бузковому, бузковім | на/у бузкових |
бузок
БУЗОК, зку, ч. 1. Густий чагарник з великими волотями ясно-лілових, фіолетових або білих дуже запашних квітів. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Гл., Вибр., 1957, 87); Кругом хати росли кущі бузку та густі вишні (Н.-Лев., II, 1956, 125); Цвітуть бузки, садок біли І тихо ронить пелюстки (Рильський, I, 1956, 32).
2. Квіти цієї рослини. Марійка побачила маленького хлопчика з таким великим букетом бузку, що за ним майже ховалось його обличчя (Донч., V, 1957, 529).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бузок | бузки |
Родовий | бузку | бузків |
Давальний | бузкові, бузку | бузкам |
Знахідний | бузок | бузки |
Орудний | бузком | бузками |
Місцевий | на/у бузку | на/у бузках |
Кличний | бузку | бузки |