бідолаха
БІДОЛАХА, рідко БІДОЛАГА, БІДОЛАКА, и, ч. і ж., розм. Бідна, нещасна людина; бідняга. Чисто на сміх та на глум зробила [доля] його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду (Фр., III, 1950, 126); Сидять в путах арестанти. Трохи одпочити Позволено бідолагам Та води напитись (Шевч., II, 1953, 187); Зловили десь у лісі чоловіка непевного, та се був якийсь бідолака, що його вигнала на великий шлях нуждонька та бідонька (Вовчок, І, 1955, 361); - Мабуть, здоров'ям плохенький, бідолаха, бо дуже блідий (Шиян, Баланда, 1957, 130).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бідолаха | бідолахи |
Родовий | бідолахи | бідолах |
Давальний | бідоласі | бідолахам |
Знахідний | бідолаху | бідолах |
Орудний | бідолахою | бідолахами |
Місцевий | на/у бідоласі | на/у бідолахах |
Кличний | бідолахо | бідолахи |