бідолашний
БІДОЛАШНИЙ, а, е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Мирний, II, 1954, 160); Пропали ми, бідолашні, загинули... (Коцюб., І, 1955, 122); // у знач. ім. бідолашний, ного, ч. ; бідолашна, ної, ж. Нещасна, безталанна людина. Ми чекаємо - ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде (Вовчок, І, 1955, 271); Знову повернулась окаянна хвороба, знову він [нечистий] охопив бідолашну... (Донч., III, 1956, 140).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бідолашний | бідолашна | бідолашне | бідолашні |
Родовий | бідолашного | бідолашної | бідолашного | бідолашних |
Давальний | бідолашному | бідолашній | бідолашному | бідолашним |
Знахідний | бідолашний, бідолашного | бідолашну | бідолашне | бідолашні, бідолашних |
Орудний | бідолашним | бідолашною | бідолашним | бідолашними |
Місцевий | на/у бідолашному, бідолашнім | на/у бідолашній | на/у бідолашному, бідолашнім | на/у бідолашних |