біженці
БІЖЕНЦІ, ів, мн. (одн. біженець, нця, ч.; біженка, и, ж. ). Люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха. Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Довж., Зач. Десна, 1957, 332); Поступово веселішають обличчя поранених, згасає жах в очах одеських біженок та їхніх дітей (Гончар, Таврія.., 1957, 415).
біженець
БІЖЕНЕЦЬ див. біженці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біженець | біженці |
Родовий | біженця | біженців |
Давальний | біженцеві, біженцю | біженцям |
Знахідний | біженця | біженців |
Орудний | біженцем | біженцями |
Місцевий | на/у біженці, біженцеві | на/у біженцях |
Кличний | біженцю | біженці |
біженка
БІЖЕНКА див. біженці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біженка | біженки |
Родовий | біженки | біженок |
Давальний | біженці | біженкам |
Знахідний | біженку | біженок |
Орудний | біженкою | біженками |
Місцевий | на/у біженці | на/у біженках |
Кличний | біженко | біженки |