валяти
ВАЛЯТИ, яю, яєш, недок. 1. перех. Те саме, що валити1 1. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку (Котл., І, 1952, 195); На вулицях вітер валяв старі тини, на дахах гримів залізною бляхою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 75); І чути юні голоси На молодій будові, Яка на щастя ожива, - Ось-ось задимлять труби, І як валяють дерева Свалявські лісоруби (Нагн., Вибр., 1957, 43).
@ Валяти з ніг - те саме, що Валити з ніг (див. валити1). Та віє вітер, повіває, А журба ж мене з ніг валяє (Укр.. лір. пісні, 1958, 343).
2. перех. Забруднювати. Помалу ступайте, Пилу не збивайте, Шмаття не валяйте (Чуб., III, 1872, 34).
3. перех. Розминаючи і дуже ущільнюючи, збивати (з вовни, шерсті, пуху тварин і т. ін.). Кульжан виявилася надзвичайно здібною і в тринадцять років вміла і шити, і варити, і валяти повсть (Тулуб, В степу.., 1964, 59); Спеціальні робітники валяли сукно, стригли, ворсували, фарбували (Іст. середніх віків, 1955, 166).
4. неперех., наказ, сп. валяй (валяйте), розм. Має знач. спонукання до дії. - Зашифрувала? Валяй далі: "Підпільний райком продовжує свою роботу" (Ю. Янов., І, 1954, 153); - Гм... За дверима поплескати язиками хочеться, - блискав Лозовий своєю білозубою, ясноокою, посмішкою... Гаразд, валяйте (Руд., Остання шабля, 1959, 284).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | валяю | валяємо |
2 особа | валяєш | валяєте |
3 особа | валяє | валяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | валятиму | валятимемо |
2 особа | валятимеш | валятимете |
3 особа | валятиме | валятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | валяв | валяли |
Жіночий рід | валяла | |
Середній рід | валяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | валяймо | |
2 особа | валяй | валяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | валяючи | |
Минулий час | валявши |