вартий
ВАРТИЙ, ВАРТ, а, е. 1. у знач. присудка. Який заслуговує чогось. - Хіба ж я справді не варт, щоб до мене серце прилягло? (Вовчок, VI, 1956, 280); [Ганна:] Не варта ти того, щоб з тобою панькатися, не таке твоє лихо велике, як дурне! (Кроп., II, 1958, 59); Ти вартий кращої роботи (Л. Укр., III, 1952, 693); Він [Коцюбинський] певен: коли Горький простягає йому дружню руку - значить, він вартий цього рукостискання (Сміл., Пов. і опов., 1949, 72); Аероплан у небі лине гордий, - Хіба він, справді, захвату не варт? (Рильський, І, 1956, 173). // Який своїми якостями цілком відповідає кому-, чому-небудь. [Міріам:] Се правда! Він ніколи не вважав на те, що з вас ніхто його не вартий (Л. Укр., II, 1951, 123); [Верба:] А я питав Вакуленка, і він її [Ганну] так хвалив... [Ковшик:] А ви коло неї Вакуленка намалюйте, одне одного варті (Корн., II, 1955, 230); Земля різна.. Інша десятина двох варта (Головко, II, 1957, 497).
2. у знач. присудка. Який має певну цінність, коштує щось. - В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема (Н.-Лев., II, 1956, 264); Зо мною скрізь [у Відні] возяться так, наче я й справді щось варт (Коцюб., III, 1956, 319); Так заощадила вона вже.. чверть того, чого був вартий Корж (Тулуб, Людолови, І, 1957, 358); До мене з хусткою вв'язався [Чорне Сало]: "Візьми та й візьми, для тебе увесь Кам'янець обнишпорив, поки таку знайшов. Одні китиці чого варті!" (Стельмах, І, 1962, 262).
@ Не варта шкурка вичинки - що-небудь не коштує затрачених на нього праці, часу і т. ін. - Зупинись, чоловіче! - горлав обозний.. - Не варта шкурка вичинки, - буркнув, не спиняючись, байдужий до всього чумак. - Куплю ладан гамузом! - волав обозний (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 29); Не вартий [ламаного] гроша (шага, шеляга, фунта, клоччя і т. ін. ) - не має ніякої цінності. В здоровому тілі здорова душа, Та часто буває не варта гроша (Фр., XI, 1952, 331); Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство, що ламаного шеляга не варте (Досв., Вибр., 1959, 39).
3. Потрібний, важливий. Що ж вдієте, коли цензура повикидала з неї [з книги] усе найбільш цінне, найбільш варте (Коцюб., III, 1956, 290).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вартий | варта | варте | варті |
Родовий | вартого | вартої | вартого | вартих |
Давальний | вартому | вартій | вартому | вартим |
Знахідний | вартий, вартого | варту | варте | варті, вартих |
Орудний | вартим | вартою | вартим | вартими |
Місцевий | на/у вартому, вартім | на/у вартій | на/у вартому, вартім | на/у вартих |