ввічливий
ВВІЧЛИВИЙ (УВІЧЛИВИЙ), а, е. Який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність; чемний. Піднялась висока дівчина,.. така ласкава, привітна, ввічлива! (Вовчок, І, 1955, 86); А бабуся така увічлива, балакуча (Мирний, III, 1954, 307); Доктор був настільки ввічливий, що вислухав до кінця думки інших (Вільде, Сестри.., 1958, 298); Підкреслено ввічливий і шанобливий Шухновський пропустив мене першого до невеличкої вітальні (Збан., Малин. дзвін, 1958, 18); // В якому проявляється уважність, люб'язність. Писарша глянула Ваті в очі і неначе прочитала в їх, в ласкавому солоденькому ввічливому погляді, причину ласкавих запросин на чай (Н.-Лев., IV, 1956, 58); Помалу зав'язалась розмова, зовні байдужа, лише ввічлива (Шовк., Інженери, 1956, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ввічливий | ввічлива | ввічливе | ввічливі |
Родовий | ввічливого | ввічливої | ввічливого | ввічливих |
Давальний | ввічливому | ввічливій | ввічливому | ввічливим |
Знахідний | ввічливий, ввічливого | ввічливу | ввічливе | ввічливі, ввічливих |
Орудний | ввічливим | ввічливою | ввічливим | ввічливими |
Місцевий | на/у ввічливому, ввічливім | на/у ввічливій | на/у ввічливому, ввічливім | на/у ввічливих |