вигадливий
ВИГАДЛИВИЙ, а, е. 1. Здатний вигадувати, винаходити; швидкий на вигадку; винахідливий. Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом'яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Гл., Вибр., 1951, 141); Вигадливий, кмітливий, він просто кипів від безлічі різних проектів (Коз., Вибр., 1947, 63).
2. Химерний, незвичайний за формою, змістом. Закарпатський мармур має різноманітне забарвлення і вигадливі рисунки (Наука.., 8, 1961, 34); Голову посів рій думок, нових, тривожних, вигадливих, що опановують людину в розпуці (Досв., Вибр., 1959, 190); Фантастичні звірі зображені [на орнаменті] у найвигадливіших сплетіннях (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 529).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вигадливий | вигадлива | вигадливе | вигадливі |
Родовий | вигадливого | вигадливої | вигадливого | вигадливих |
Давальний | вигадливому | вигадливій | вигадливому | вигадливим |
Знахідний | вигадливий, вигадливого | вигадливу | вигадливе | вигадливі, вигадливих |
Орудний | вигадливим | вигадливою | вигадливим | вигадливими |
Місцевий | на/у вигадливому, вигадливім | на/у вигадливій | на/у вигадливому, вигадливім | на/у вигадливих |