викривальний
ВИКРИВАЛЬНИЙ, а, е. 1. Який викриває кого-, що-небудь, містячи в собі певні докази, факти і т. ін. Я. Галан продовжував і розвивав кращі традиції російської і української викривальної літератури, зокрема політичної сатири (Іст. укр. літ., II, 1956, 161).
2. Пов'язаний з викриванням. З великою викривальною силою Мирний вивів у своїх творах представників української буржуазії, показав її справжнє хижацьке обличчя (Укр. літ., 9, 1957, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викривальний | викривальна | викривальне | викривальні |
Родовий | викривального | викривальної | викривального | викривальних |
Давальний | викривальному | викривальній | викривальному | викривальним |
Знахідний | викривальний, викривального | викривальну | викривальне | викривальні, викривальних |
Орудний | викривальним | викривальною | викривальним | викривальними |
Місцевий | на/у викривальному, викривальнім | на/у викривальній | на/у викривальному, викривальнім | на/у викривальних |