вимощувати
ВИМОЩУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИМОЩАТИ, аю, аєш, недок., ВИМОСТИТИ, ощу, остиш, док., перех. і без додатка. Вистеляти що-небудь, рівномірно викладаючи чимсь, накладаючи щось. - Царівні не встид тут сидіти! - хвалився він, вибиваючи та вимощуючи [сіно на возі], щоб не було ні згористо, ні з ямами (Мирний, III, 1954, 316); Артилеристи пройшли через невідомі гори, вимощуючи камінням і колодами вузьку дорогу (Кучер, Чорноморці, 1956, 260); - Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала [відьма], Щоб не знать було, що стрига (Шевч., І, 1951, 368); Батько вимостив сіном Максимового воза, заслав картатою рядниною (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 11); // Викладаючи, вистилаючи чим-небудь, робити щось. Він [ворог] хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (Гонч., Вибр., 1959, 152).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимощую | вимощуємо |
2 особа | вимощуєш | вимощуєте |
3 особа | вимощує | вимощують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимощуватиму | вимощуватимемо |
2 особа | вимощуватимеш | вимощуватимете |
3 особа | вимощуватиме | вимощуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вимощував | вимощували |
Жіночий рід | вимощувала | |
Середній рід | вимощувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимощуймо | |
2 особа | вимощуй | вимощуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вимощуючи | |
Минулий час | вимощувавши |