винагорода
ВИНАГОРОДА, и, ж. Те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (Фр., VI, 1951, 252); Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара - дрова пиляли та рубали. Винагорода - по півфунта мила (Збан., Сеспель, 1961, 167); // Те, що дається або робиться замість чого-небудь втраченого, заподіяного і т. ін. Панство нас підтримало і внесло вимогу домагатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11); * У порівн. Потім у них народилося дитя. Це було вершиною їхнього щастя, було мовби гідною винагородою обом - і Уралову за всі життєві гіркоти, яких він зазнав, і Галі за її минуле невдале кохання (Гончар, Тронка, 1963, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | винагорода | винагороди |
Родовий | винагороди | винагород |
Давальний | винагороді | винагородам |
Знахідний | винагороду | винагороди |
Орудний | винагородою | винагородами |
Місцевий | на/у винагороді | на/у винагородах |
Кличний | винагородо | винагороди |