винищувач
ВИНИЩУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто винищує кого-, що-небудь. Ящірка приносить велику користь у господарстві людини як винищувач шкідників сільського господарства (Визначник земноводних.., 1955, 101); Гітлерівського звіра треба добити в його барлозі. Ніякої пощади винищувачам нашої молоді! (Ю. Янов., V, 1959, 178).
2. Бойовий, швидкохідний літак з сильним озброєнням, призначений для знищення в повітрі ворожих літаків. Назустріч ворожій ескадрильї знялися наші винищувачі. Почався повітряний бій (Донч., II, 1956, 208); Винищувачі ніби змагалися між собою, роблячи дивовижні фігури і поливаючи ворога зливою куль (Ткач, Моряки, 1948, 32); // Льотчик, що літає на такому літаку. На третій рік він був уже майором, уславленим винищувачем, і борт його літака прикрашало дванадцять зірок (Рибак, Опов., 1949, 88).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | винищувач | винищувачі |
Родовий | винищувача | винищувачів |
Давальний | винищувачеві, винищувачу | винищувачам |
Знахідний | винищувач, винищувача | винищувачі, винищувачів |
Орудний | винищувачем | винищувачами |
Місцевий | на/у винищувачі, винищувачу, винищувачеві | на/у винищувачах |
Кличний | винищувачу | винищувачі |