випадковість
ВИПАДКОВІСТЬ, вості, ж. 1. Властивість за знач. випадковий 1, 2. Добрий урожай - не радісна випадковість одного літа, а труд (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 598).
2. Непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають. Не випадковість, не гріш в люди виводили нас (Зеров, Вибр., 1966, 332); - Що не кажіть, - сказав хтось із нас, - щаслива випадковість, безумовно, не раз втручалася в долю багатьох наших воїнів і рятувала їм життя (Донч., VI, 1957, 199); - Я ніколи не насмілився б бути таким негречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (Тулуб, Людолови, II, 1957, 33).
3. Явище, факт, що виникають без будь-якого внутрішнього зв'язку з чим-небудь, нічим не обумовлені. Невже поведінка Федора - просто якась випадковість, непорозуміння? (Руд., Вітер.., 1958, 389); І як би не панувала в природі анархія випадковостей, якою б інертною й непіддатливою людським зусиллям вона не була, вона завжди буде дорога людині (Довж., Зач. Десна, 1957, 253).
4. філос. Категорія, що позначає тимчасові, несуттєві, одиничні зв'язки між явищами об'єктивної дійсності. Необхідність і випадковість перебувають у діалектичній взаємодії, оскільки вони мають спільну основу - загальний зв'язок усіх явищ і процесів (Наука.., 12, 1958, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | випадковість | випадковості |
Родовий | випадковості, випадковости | випадковостей |
Давальний | випадковості | випадковостям |
Знахідний | випадковість | випадковості |
Орудний | випадковістю | випадковостями |
Місцевий | на/у випадковості | на/у випадковостях |
Кличний | випадковосте | випадковості |