виразник
ВИРАЗНИК, а, ч. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін. Передові люди російського народу бачили в Шевченкові геніального художника, виразника народних дум і сподівань (Корн., Разом із життям, 1950, 6); Радянський письменник - слуга народної літератури, виразник ідей і почуттів трудівників (Смолич, VI, 1959, 292); І Кабаниха, і Дикой, і Большов, і Подхалюзін - всі вони виразники зла, насильства, деспотизму, зажерливості і обману (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виразник | виразники |
Родовий | виразника | виразників |
Давальний | виразникові, виразнику | виразникам |
Знахідний | виразника | виразників |
Орудний | виразником | виразниками |
Місцевий | на/у виразнику, виразникові | на/у виразниках |
Кличний | виразнику | виразники |