вирва
ВИРВА, и, ж. 1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір. Лінія фронту наче широка ораниця, розкопирсана, порита смугами окопів, подовбана вирвами від снарядів (Смолич, Мир.., 1958, 400); В лісі з часом усе змінилося. Зникли траншеї. Зрівнялись бомбові вирви (Жур., Звич. турботи, 1960, 163); Вони [хлопці] перелізли через вирву в камінному паркані і сіли серед пустиря (Мик., II, 1957, 333).
2. Глибока яма у дні річки, ставка. Голуб і Майборода тихо пірнули на дно вирви (Кучер, Чорноморці, 1948, 146).
@ Гнати (вигнати) у три вирви, фам. - грубо проганяти кого-небудь. [Фрош:] Отак! Кому ж не в лад, того в три вирви гнать! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 77); Дали нам Греки прочухана І самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль (Котл., І, 1952, 71); Три вирви в шию заробити, фам. - бути грубо вигнаним. Заробив три вирви в шию (Номис, 1864, № 4761).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вирва | вирви |
Родовий | вирви | вирв |
Давальний | вирві | вирвам |
Знахідний | вирву | вирви |
Орудний | вирвою | вирвами |
Місцевий | на/у вирві | на/у вирвах |
Кличний | вирво | вирви |
вирвати
ВИРВАТИ див. виривати 1.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирву | вирвемо |
2 особа | вирвеш | вирвете |
3 особа | вирве | вирвуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вирвав | вирвали |
Жіночий рід | вирвала | |
Середній рід | вирвало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирвімо | |
2 особа | вирви | вирвіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вирвавши |