вирушати
ВИРУШАТИ, аю, аєш, недок., ВИРУШИТИ, шу, шиш, док. Починати йти, їхати; виходити, виїжджати звідки-небудь, направлятися кудись. Діти посходилися вже годину тому назад, але не вирушали (Фр., VI, 1951, 140); Ясне було небо "в неділеньку вранці", коли хлопці з села вирушали (Л. Укр., III, 1952, 567); Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки (Досв., Вибр., 1959, 53); Тринадцятого вересня Перша Кінна вирушила походом на південь (Гончар, Таврія.., 1957, 654).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирушаю | вирушаємо |
2 особа | вирушаєш | вирушаєте |
3 особа | вирушає | вирушають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирушатиму | вирушатимемо |
2 особа | вирушатимеш | вирушатимете |
3 особа | вирушатиме | вирушатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вирушав | вирушали |
Жіночий рід | вирушала | |
Середній рід | вирушало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирушаймо | |
2 особа | вирушай | вирушайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вирушаючи | |
Минулий час | вирушавши |