висвячувати
ВИСВЯЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСВЯТИТИ, ячу, ятиш, док., перех., церк. 1. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд. - Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (Коцюб., І, 1955, 56); Питається архірей Попа молодого: - Який, - каже, - тебе чорт Висвятив, дурного? (Рудан., Тв., 1956, 151).
2. Виконувати певний обряд, внаслідок якого хто- або що-небудь нібито очищається від "нечистої сили"; освячувати. Стала покаянна душа [Варивон] перед отцем Іоанном і благає: - Отче! Беріть святе кропило. Виганяйте з мене сатану.., висвячуйте! (Ковінька, Кутя.., 1960, 88); Убогий підійшов ближче.. та й каже пошепки: - Та я викопав учора в лісі бочонок золота, хочу просити вас, батюшко, висвятити його (Укр.. казки, легенди.., 1957, 325).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висвячую | висвячуємо |
2 особа | висвячуєш | висвячуєте |
3 особа | висвячує | висвячують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висвячуватиму | висвячуватимемо |
2 особа | висвячуватимеш | висвячуватимете |
3 особа | висвячуватиме | висвячуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висвячував | висвячували |
Жіночий рід | висвячувала | |
Середній рід | висвячувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висвячуймо | |
2 особа | висвячуй | висвячуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | висвячуючи | |
Минулий час | висвячувавши |