володіння
ВОЛОДІННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. володіти. Турбаї потрапляють у володіння багатого миргородського полковника (Вол., Сади.., 1950, 171); Аналіз поеми ["Прометей"] показує, що Малишко піднявся до рівня майстерного володіння найрізноманітнішими прийомами художнього ліплення образу (Іст. укр. літ., II, 1956, 637).
2. Те, що є чиєю-небудь власністю (земля, майно тощо). Раніш селянина давили межі, панські володіння, вічні турботи про хліб насушний (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 31); По обіді [Ліда] повела показувати радгоспні володіння (Коз., Сальвія, 1959, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | володіння | володіння |
Родовий | володіння | володінь |
Давальний | володінню | володінням |
Знахідний | володіння | володіння |
Орудний | володінням | володіннями |
Місцевий | на/у володінні | на/у володіннях |
Кличний | володіння | володіння |