відважувати
ВІДВАЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВАЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Зважуючи, відділяти частину від цілого. Коли колгоспникам біля комори одважували хліб, на вулиці загуркотіла тачка (Скл., Хазяїни, 1948, 241); Собі і жінці стільки ж відважив [хліба], а останнє заховав до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 130); На цей папірець він тобі відважить десять фунтів жита (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).
2. перен., розм. Ударяти чим-небудь. Як одважить киякою, то хліба більш не їстимеш (Номис, 1864, № 3628); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї. Замість того, щоб одважити здачі, я пустився навтьоки (Ю. Янов., II, 1954, 18).
@ Відважувати (відважити) бебеха (стусана і т. ін. ) - сильно бити кулаком. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? (Сл. Гр.); Корж методично відважував йому замашні стусани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52).
3. Відхиляти що-небудь важке. Солдат.. взяв лопату, Одважив груду сухувату, Поклав зернину - хай зроста (Шпорта, Вибр., 1958, 46); Відважити камінну плиту; Відважити двері.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відважую | відважуємо |
2 особа | відважуєш | відважуєте |
3 особа | відважує | відважують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відважуватиму | відважуватимемо |
2 особа | відважуватимеш | відважуватимете |
3 особа | відважуватиме | відважуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відважував | відважували |
Жіночий рід | відважувала | |
Середній рід | відважувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відважуймо | |
2 особа | відважуй | відважуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відважуючи | |
Минулий час | відважувавши |