відвикати
ВІДВИКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВИКНУТИ, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що-небудь, бувати де-небудь і т. ін.; відучуватися. - А я тобі, Григорію, раджу:.. Від беззаконня пора відвикати (Гончар, Тронка, 1963, 94); Живучи в городі, він так одвик од сього простору польового, од сього повітря свіжого, що він, наче зачарований, ішов... (Мирний, IV, 1955, 212); - За час дванадцятилітньої військової служби відвик я від праці на ріллі (Фр., II, 1950, 273); Хвилюватись одвик, Хоч робота складна (Воронько, Три покоління, 1950, 10); // від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого-небудь. - Від такої думки я став відвикати від тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 333); Ти пишеш, що ти одвикла од мене (Коцюб., III, 1956, 190).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвикаю | відвикаємо |
2 особа | відвикаєш | відвикаєте |
3 особа | відвикає | відвикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвикатиму | відвикатимемо |
2 особа | відвикатимеш | відвикатимете |
3 особа | відвикатиме | відвикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відвикав | відвикали |
Жіночий рід | відвикала | |
Середній рід | відвикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвикаймо | |
2 особа | відвикай | відвикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відвикаючи | |
Минулий час | відвикавши |