відрядження
ВІДРЯДЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відрядити 1. [Ярчук:] Доповідь готова, принцип приведено в рух. А тепер подумаємо про відрядження декого на периферію (Мик., І, 1957, 381).
2. Службове доручення, для виконання якого необхідно куди-небудь їхати. Їхали з відрядженням райкому у тісних вагонах на село (Гер., Поезії, 1950, 62); Невідомий мав службове відрядження з Москви (Донч., II, 1956, 84).
3. Поїздка, пов'язана зі службовим дорученням. Це інженери-комуністи середнього віку повертаються з відрядження (Довж., Зач. Десна, 1957, 515); Понад 150 українських вчених побували в зарубіжних наукових відрядженнях (Цюпа, Україна.., 1960, 122).
4. Посвідчення про таку поїздку. Мигцем глянув [директор] у передане Ігорем відрядження, недбало кинув його на стіл (Шовк., Людина.., 1962, 274); Поставити печатку на відрядженні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відрядження | відрядження |
Родовий | відрядження | відряджень |
Давальний | відрядженню | відрядженням |
Знахідний | відрядження | відрядження |
Орудний | відрядженням | відрядженнями |
Місцевий | на/у відрядженні | на/у відрядженнях |
Кличний | відрядження | відрядження |