відсталий
ВІДСТАЛИЙ, а, е. 1. Який залишився в дорозі позаду інших. Жінка йшла, хиталась, як відсталий.. журавель з вирію... (Ю. Янов., І, 1958, 68).
2. Який не встигає за іншими в якійсь роботі і т. ін., не виконує поставлених завдань. У цеху немає відсталих ланок (Рад. Укр., 3. І 1948, 3); // у знач. ім. відсталий, лого, ч. Відповідаючи на заклик.., дівчата взяли на буксир відсталих і вже добилися дечого (Рад. Укр., 27.V 1961, 2).
3. Який перебуває на нижчому рівні розвитку порівняно з іншими; протилежне передовий. Із відсталої сільськогосподарської країни Україна перероджується на велику індустріальну країну (Вишня, І, 1956, 292); // Якому властиві застарілі погляди та уявлення. [Нечипоренко:] О, починається! Виходить, що я - відсталий елемент, який навмисне живе у вчорашньому дні (Лев., Марія, 1953, 59); // Який не відповідає вимогам сучасності. Вона [п'єса Корнійчука "Фронт"] бореться за торжество передової радянської військової науки, проти відсталих методів командування (Іст. укр. літ., II, 1956, 568).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відсталий | відстала | відстале | відсталі |
Родовий | відсталого | відсталої | відсталого | відсталих |
Давальний | відсталому | відсталій | відсталому | відсталим |
Знахідний | відсталий, відсталого | відсталу | відстале | відсталі, відсталих |
Орудний | відсталим | відсталою | відсталим | відсталими |
Місцевий | на/у відсталому, відсталім | на/у відсталій | на/у відсталому, відсталім | на/у відсталих |
відстати
ВІДСТАТИ див. відставати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстану | відстанемо |
2 особа | відстанеш | відстанете |
3 особа | відстане | відстануть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відстав | відстали |
Жіночий рід | відстала | |
Середній рід | відстало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстаньмо | |
2 особа | відстань | відстаньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відставши |