відсікати
ВІДСІКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДСІКТИ, ічу, ічеш, док., перех. 1. Сильним і швидким ударом гострого знаряддя чи холодної зброї відділяти, відокремлювати частину від цілого. На це скульптор відповів: "Це робиться дуже просто - я відсікаю все зайве і залишаю тільки те, що потрібно" (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 53); - А мені, братчики, адіть [гляньте-но], який шмат хвоста мечем відсікли! - мовив Кабан (Фр., IV, 1950, 90); Вигуки бриніли і згасали разом з іскрами шабельних ударів.. Свириденкові відсікли вухо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35); * Образно. Хотіли поганці віднять у нас хату - та ми тую жадність одсікли рукату (Тич., II, 1947, 208).
2. Перетинати шлях, не допускаючи зв'язку між кимсь; відокремлювати когось від кого-, чого-небудь. - Свириде, відсікай відступ контрі (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 200); Їм [бійцям] треба буде кинутись на автоматників і відсікти їх від танків (Кучер, Чорноморці, 1956, 372).
3. мат., рідко. Те саме, що відтинати 3; відрізувати. Ця точка відсікає від кожної медіани третю частину (Геом., І, 1956, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсікаю | відсікаємо |
2 особа | відсікаєш | відсікаєте |
3 особа | відсікає | відсікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсікатиму | відсікатимемо |
2 особа | відсікатимеш | відсікатимете |
3 особа | відсікатиме | відсікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відсікав | відсікали |
Жіночий рід | відсікала | |
Середній рід | відсікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсікаймо | |
2 особа | відсікай | відсікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відсікаючи | |
Минулий час | відсікавши |