відтавати
ВІДТАВАТИ, таю, таєш, недок., ВІДТАНУТИ, ну, неш, док. 1. Розморожуватися під дією тепла. І полем, і лугом весна керувала! Я чув, як холодна земля одтавала (Щог., Поезії, 1958, 294); Морожене рибне філе відтає при кімнатній температурі без води (Укр. страви, 1957, 115); Калюжки, що звечора позамерзали, одтали (Мирний, III, 1954, 61); - Зранку примерзне, а сонечко пригріє, і земля враз відтане (Л. Янов., 1, 1959, 420); // Звільнятися від снігу або льоду під дією тепла. Вікно од дороги затулене; в напільному, од степу - кружалками одтавали замуровані шибки (Вас., І, 1959, 300); Стояв туман, гори відтанули (Панч, II, 1956, 336).
2. перен. Виходити із стану заціпеніння, туги, жалю і т. ін.; утрачати суворість, холодність; пом'якшуватися. Олесю наче хто підмінив. До цього відлюдкувата, мовчазна, боязлива, вона поволі відтавала, вперше за, все своє коротеньке життя обласкана братом (Дім., І будуть люди, 1964, 101); Сльози забриніли, І серце враз відтало аж до дна... (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 4).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтаю | відтаємо |
2 особа | відтаєш | відтаєте |
3 особа | відтає | відтають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтаватиму | відтаватимемо |
2 особа | відтаватимеш | відтаватимете |
3 особа | відтаватиме | відтаватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відтавав | відтавали |
Жіночий рід | відтавала | |
Середній рід | відтавало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відтаймо | |
2 особа | відтай | відтайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відтаючи | |
Минулий час | відтававши |